Битви за Київ. Совські ставки


Уривок з публікації на сайті Радіо Свобода, авторки Еліна Сардалова та Наталія Петрук.

Від Протасового Яру до Совських ставків можна дістатися за 30-40 хвилин пішої прогулянки. Звертаєш убік від гучного автошляху – і опиняєшся просто в оазі спокою й зелені посеред міста. У теплу пору тут вирує життя: містяни гуляють, рибалять, відпочивають на пікніках, чути співи місцевого птаства, біля води можна помітити качок. Правда, над парком височіють недобудовані висотки Войцеховського – наче нагадування про те, що могло б чекати на саму зелену зону.


Замість каскаду ставків і парку, тут міг вирости торговельно-розважальний центр, якби не опір місцевої громади. За договором, укладеним між компанією «Господарник» та Київрадою (тоді очолюваною Черновецьким) у 2008 році, забудовник отримав ділянку площею в майже 200 тисяч квадратних метрів у оренду на 15 років.


Ця земля призначена для «облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного центру». Втім, замість «поєднання» планувалося залити зелену зону бетоном і збудувати близько 20 житлових корпусів, розповідає журналіст і один із активістів, які обстоюють зелену зону, Андрій Яніцький.


Згідно з партнерським договором від 2016 року, який опублікував народний депутат Гео Лерос у жовтні минулого року, 84% збудованих об’єктів мали б належати компанії «Геос Девелопмент». При цьому «плановим» призначенням цієї ділянки призначена «житлова забудова». Це формулювання залишає мало місця для зелених насаджень. «Геос» не відповів на запит Радіо Свобода для цього тексту.


Совські ставки йдуть каскадом і з’єднані між собою каналами. Частина цієї системи вже була зруйнована забудовником, каже активіст.


«Маленькі струмки вони фактично поспускали, заболотили їх, щоб показати, що там і води вже немає, нічого немає. Але там все можна відновити, є підземні джерела, відновити ці дамби і будуть там ставки», – запевняє він.

У червні Північний апеляційний господарський суд України відмовився задовольнити скаргу компанії «Господарник» на рішення про розірвання договору оренди на цю ділянку. Яніцький коментує це рішення зі стриманим оптимізмом: забудовник ще має повернути ділянку на баланс міста.


«З упровадженням рішень судів у нашій країні не дуже добре, це теж окремий процес. Ви можете виграти суд, але не отримати винагороду по суду, який виграли», – розповідає активіст.


Це ще не кінець – «Господарник» оскаржив рішення в касації. Касаційний господарський суд Верховного суду призначив розгляд справи на 6 жовтня (вже після цієї публікації суд виніс рішення на користь громади, - ред.).


Радіо Свобода звернулося до Київської міської ради із запитом щодо того, чи забудовник повернув ділянку на баланс міста.


Крім того – за рішенням суду, орендар повинен повернути ділянку в тому ж стані, в якому отримав. При цьому роками за ставками ніхто не доглядав, вони міліли й забруднювалися. Чи відшкодують місту завдані збитки – журналіст не береться прогнозувати.


Але навіть по поверненню ставків місту загроза для них не зникає, пояснює Яніцький, адже ця земля досі офіційно призначена для будівництва ТРЦ.


Відтак місцева громада планує співпрацювати з Київрадою, щоб лобіювати зміну цільового призначення ділянки на ландшафтний парк чи рекреаційну зону. Яніцький очікує, що на це знадобиться щонайменше рік.


Все ускладнюється ще й тим, що з 11 ставків у цій місцевості більшість взагалі не задокументовані і не мають відповідних паспортів водойм, які б захищали їх від знищення.


Якщо вдасться задокументувати всі ставки, то вони будуть захищені від забудови законом. Яніцький припускає, що досі паспортів не має, тому що водойми планувалося забудувати від самого початку.


Він робить ставку на те, що депутати міської ради побачать у захисті зеленої зони можливість покращити свої шанси на наступних місцевих виборах.


Основною причиною того, що Совські ставки наразі вдалося відстояти, Яніцький називає розголос і активність місцевої громади. Судові справи привернули увагу не тільки місцевих жителів, а й журналістів і політиків.


«Люди, які цим займаються, мені кажуть, що судді бояться брати хабарі і їм легше відмовляти, якщо на них тиснуть, коли до справи є суспільна увага – якщо преса цікавиться, якщо люди приходять (тільки справжні активісти – завжди видно, коли проплачений мітинг, а коли приходять реальні люди). Тому це справді велика перемога. Ще, я думаю, нам, можливо, попалися просто хороші судді, вони різні бувають», – припускає він.


Натомість раніше, нагадує журналіст, суд ставав на бік забудовників – саме тоді, коли громада була не така активна: «тому дуже важливо ходити на суди».