Повний текст рішення апеляційного суду про повернення Совських ставків киянам

15 червня 2021 року Північний апеляційний господарський суд України своєю постановою у справі 910/7250/18 підтвердив рішення суду першої інстанції про дострокове розірвання договору оренди між Київською міською радою та ТОВ "Господарник" з орбіти впливу столичного депутата-мільйонера Ігоря Баленка. Нижче ми наводимо повний текст цього рішення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа№ 910/7250/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.06.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 (повний текст складено 22.02.2019)

у справі №910/7250/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання припиненим права, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року заступник прокурора міста Києва (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі, позивач або КМР) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі, відповідач або ТОВ «Господарник») про:

- визнання припиненим права ТОВ «Господарник» користування для забудови земельною ділянкою площею 191 187 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва;

- розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва, площею 191 187 кв. м (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Господарник», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605;

- зобов`язання ТОВ «Господарник» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 191 187 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ТОВ «Господарник» умов договору оренди земельної ділянки щодо строків її забудови, що відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», Цивільного та Земельного кодексів України є підставою для розірвання зазначеного договору, припинення права користування ТОВ «Господарник» цією земельною ділянкою та її повернення Київській міській раді.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовував тим, що Київською міською радою, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста, тривалий час не вживалося відповідних заходів, у тому числі шляхом подачі позову про розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, третя особа або Департамент).

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 позов прокурора задоволено в повному обсязі.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605.

Визнано припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» користування для забудови земельною ділянкою площею 191187 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на користь Прокуратури міста Києва 5 286,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов прокурора в повному обсязі, суд виходив із встановленого під час розгляду справи факту порушення відповідачем істотної умови договору щодо строків забудови спірної земельної ділянки, визначеної і погодженої сторонами у пункті 8.4. договору оренди, що є підставою для його розірвання. Оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, то, відповідно, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді та визнання відсутнім у відповідача права користування для забудови спірною земельною ділянкою, за висновками суду, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки є правовими наслідками задоволення вимоги про розірвання договору оренди.

При цьому, судом було встановлено, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради відповідає приписам статті 23 Закону України «Про прокуратуру» і статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 задоволено клопотання ТОВ «Господарник» про залишення позову без розгляду. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 скасовано, позов прокурора залишено без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов прокурора без розгляду, виходив із того, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема, не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, тому у цьому випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави, що свідчить про пред`явлення позову особою, яка не наділена повноваженнями підписувати позов, та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №910/7250/18 задоволено касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на вказану постанову суду апеляційної інстанції, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/7250/18 скасовано, справу №910/7250/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у справі №910/7250/18, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що висновок суду апеляційної інстанції про недоведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є помилковим.

У постанові від 24.03.2021 у справі №910/7250/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив наступне:

- суд апеляційної інстанції, пославшись, у тому числі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, не здійснив їх практичного застосування в контексті встановлення обставин у справі, яка розглядається, щодо наявності (відсутності) бездіяльності компетентного органу у відповідному питанні, що стало підставою для звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, не надавши оцінки процесуальним діям компетентного органу (Київській міській раді), який як учасник процесу та сторона спору (позивач) підтримував позовні вимоги прокурора та приймав участь у судових засіданнях, майже як через два з половиною роки після відкриття провадження у цій справі, без достатніх на те підстав залишив позов прокурора без розгляду;

- з огляду на положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою міста Києва з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді було направлено відповідні листи щодо законності використання зазначеної земельної ділянки та дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності орендарем ТОВ «Господарник» на просп. Червонозоряному, 113, у Голосіївському районі м. Києва, зокрема, до Департаменту земельних ресурсів, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва у листі від 04.05.2018 №073-4007 повідомив прокуратуру про те, що її звернення від 23.04.2018 №05/2/3-6579-11 розглянуто та надано відповідь, у якій зазначено, що у Департаменті не зареєстровано та не було видано документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за наведеною адресою. У листі від 07.05.2018 №057021-9859 Департамент земельних ресурсів на запит прокуратури від 23.04.2018 №05/2/3-6579-11 навів інформацію щодо земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ «Господарник» на просп. Лобановського (Червонозоряному), 113, у Голосіївському районі м. Києва , та їх використання. До цього листа Департаментом додано витяги з бази даних земельного кадастру, а також акт обстеження земельної ділянки;

- поза увагою суду апеляційної інстанції і відповідної оцінки залишився лист Департаменту земельних ресурсів від 07.05.2018 № 057021-9859, наданий на запит прокуратури від 23.04.2018 № 05/2/3-6579-11, зміст якого свідчить про дослідження цим органом за вимогою прокуратури документів і стосовно спірної земельної ділянки, у тому числі договору оренди, вимоги щодо розірвання якого є предметом позову у цій справі, та умовами якого передбачено завершення забудови земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, яка проведена 14.03.2008, а також акт обстеження земельної ділянки, складений посадовою особою Департаменту земельних ресурсів, зміст якого також підтверджує доводи прокурора про обізнаність уповноваженого органу щодо обставин невиконання відповідачем умов договору оренди. Водночас, без належної оцінки залишився і лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва у листі від 04.05.2018 №073-4007, зміст якого свідчить про аналогічні обставини невиконання відповідачем умов договору оренди щодо забудови спірної земельної ділянки.

З огляду на зміст зазначених доказів, наданих прокурором на обґрунтування наявності підстав його представництва в суді інтересів держави та неналежного виконання своїх функцій Київською міською радою у спірних правовідносинах, недостатньо обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що недоведеним є посилання прокурора на факт повідомлення компетентного органу в особі якого він подав позов в інтересах держави, через Департамент земельних ресурсів листом від 23.04.2018 №05/2/3-6579-11;

- суд апеляційної інстанції, зауваживши, що прокурор, отримавши інформацію безпосередньо від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва та Департаменту земельних ресурсів, відповідно 04.05.2018 і 07.05.2018, не надав ані позивачу, ані його виконавчим органам розумного строку для можливості відреагувати певним чином на порушення інтересів держави, не звернув увагу на те, що критерій «розумності», за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.05.2020 у справі №912/2385/18), має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи, спрямовані на захист інтересів держави з моменту такої обізнаності. Водночас, суд апеляційної інстанції хоча і послався в оскарженій постанові на звернення прокурора з аналогічним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (від 17.05.2018 №05/2/3-79-18) у межах справи №910/6415/18, який судом визнано неподаним та повернуто прокурору в зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору, проте взагалі не надав правової оцінки цьому факту та обставинам, за якими органу місцевого самоврядування повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, діям цього органу та його можливості з того часу до подання 06.06.2018 прокурором позову у справі № 910/7250/18 відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, вжити певні заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, матеріали справи не містять доказів самостійного звернення Київської міської ради з аналогічним позовом до суду та про її намір самостійно звернутися до суду з позовом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 та відмовити в задоволенні позовної заяви заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- доводи, викладені в оскаржуваному рішенні щодо застосування статті 416 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки між Київською міською радою та ТОВ «Господарник» ніколи не укладався договір суперфіцію, що підпадає під регулювання статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України;

- прокурором не доведено, а Господарським судом міста Києва не враховано відсутність вини відповідача у порушенні строків будівництва згідно з пунктом 8.4. Договору оренди. Водночас, в оскаржуваному рішенні судом не вказано, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв`язку з зазначеною обставиною незабудови земельної ділянки, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди;

- договір оренди земельної ділянки є похідним від інвестиційного договору, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №57/279, оскільки договір оренди спрямований на виконання основного зобов`язання, тобто здійснення інвестування у відповідні об`єкти інвестування, які будуть розташовані на спірній земельній ділянці. Відповідно до підпункту 4.1.10 інвестиційного договору інвестор (відповідач) повинен завершити будівництво у строки, передбачені проектно-кошторисною документацією. Додатковою угодою №2 від 19.03.2017 визначено, що початок будівництва на спірній земельній ділянці повинен відбуватися не пізніше 01.08.2018. Відтак, сторонами інвестиційного договору урегульовано питання початку будівництва на спірній земельній ділянці, а тому доводи прокурора із посиланням на договір оренди земельної ділянки, який, на думку відповідача, є частиною виконання інвестиційного проекту і жодним чином не регулює питання здійснення забудови, є безпідставними;

- відповідач належним чином виконує умови інвестиційного договору, своєчасно та в повній мірі вносить інвестиційні платежі, встановлені цим договором. Також впродовж більше десяти років відповідач належним чином сплачує орендну плату та здійснює відповідні заходи щодо отримання дозволів, розробки проектів для початку будівництва. Отримання необхідних дозволів значно ускладнило та унеможливило реалізацію будівництва впродовж трьох років;

- у Земельному кодексі України та в Законі України «Про оренду землі» відсутні норми, які передбачають розірвання договору оренди або припинення прав на земельну ділянку з підстав відсутності забудови земельної ділянки протягом 3-х років. При цьому, термін 3 роки в тексті самого Договору оренди використаний безпідставно, оскільки цей термін застосований, виходячи з норми статті 416 Цивільного кодексу України стосовно суперфіцію, а не договору оренди;

- вимога про визнання припиненим права відповідача користування для забудови спірною земельною ділянкою є, фактично, встановленням юридичного факту припинення такого права, тому, на думку відповідача, вищезгадана вимога не підлягає вирішенню в господарському судочинстві в силу пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Вимога стосовно припинення права прямо суперечить вимозі щодо розірвання спірного договору оренди, оскільки прокурор зазначає у позові, що договір оренди є припиненим, і в той же час просить розірвати договір оренди земельної ділянки, який нібито в силу закону вже є припиненим;

- прокуратурою не наведено та не підтверджено підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Київської міської ради у даній справі, а тому, на думку відповідача, прокурор відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не має права представляти інтереси держави в особі Київської міської ради у даній справі;

- прокурором пропущено строк позовної давності для звернення із позовною заявою до суду першої інстанції в даній справі. Відповідач стверджує, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду із позовом про розірвання договору оренди сплив 15.03.2014.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 10.04.2019, зазначає наступне:

- договір оренди земельної ділянки не є похідним від інвестиційного договору, оскільки вказані договори є самостійними правочинами з різним суб`єктним складом, з різними права та обов`язками і врегульовані різними нормами законодавства. У рішенні Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №57/279 зазначено лише про факт звернення ТОВ «Господарник» до КМР з клопотанням про надання в оренду спірної земельної ділянки для здійснення будівництва інвестиційного об`єкта;

- помилковими є твердження відповідача стосовно того, що позивачем не доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої порушенням відповідачем умов договору, так як, укладаючи даний договір Київська міська рада правомірно очікувала, що до 14.03.2011 на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва буде облаштована рекреаційна зона в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва;

- щодо підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради прокурор наголошує на тому, що ним направлялися листи до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу щодо законності використання спірної земельної ділянки Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (листи від 23.04.2018 та від 17.05.2018);

- щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, прокурор вважає, що строк позовної давності у даній справі не пропущений, оскільки протягом трьох останніх років має місце невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а відтак має місце і порушення прав громади міста Києва в особі Київської міської ради.

30.07.2020 прокурор через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав письмові пояснення, у яких наголосив на тому, що Київська міська рада, достеменно знаючи про наявність порушення інтересів держави в особі територіальної громади міста Києва, маючи повноваження на вжиття заходів по усуненню таких порушень, з позовом до суду про розірвання договору оренди з відповідачем та повернення земельної ділянки не звернулась, що, на думку прокурора, свідчить про неналежність здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень по захисту державних інтересів та є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою їх захисту.

11.05.2021 прокурор через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав письмові пояснення із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №910/7250/18, у яких зазначив, що з огляду на зміст наявних у матеріалах справи доказів, наданих на обґрунтування наявності підстав представництва в суді інтересів держави та неналежного виконання своїх функцій Київською міською радою у спірних правовідносинах, при пред`явленні позову до суду прокурором у повному обсязі виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у відповідності з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18, а судом першої інстанції обґрунтовано підтверджено підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі КМР. Крім того, прокурор, з метою повного та об`єктивного розгляду справи судом апеляційної інстанції з урахуванням постанови Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №910/7250/18, долучив до матеріалів справи листи Прокуратури міста Києва від 23.04.2018 №05/2/3-6579-11 на адреси Департаменту земельних ресурсів КМДА та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва.

30.04.2019 від третьої особи через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення у справі, у яких Департамент просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У поясненнях Департамент зазначив, що ТОВ «Господарник» не було виконано своїх зобов`язань згідно пункту 8.4. Договору оренди та не здійснено забудову спірної земельної ділянки у визначений строк, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо розірвання спірного договору та повернення її КМР у придатному стані для подальшого використання.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Чорної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18; призначено справу до розгляду на 23.04.2019.

Судовою колегією в судовому засіданні 23.04.2019 оголошено перерву до 14.05.2019.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7250/18 від 14.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7250/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Михальської Ю.Б.; призначено справу до розгляду на 11.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 зупинено провадження у справі №910/7250/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц (щодо неоднакового застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

08.07.2019 від представника ТОВ «Господарник» та 20.09.2019 від заступника прокурора міста Києва на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли клопотання про поновлення провадження у даній справі, мотивовані тим, що справу №587/430/16-ц було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 26.06.2019 та прийнято рішення, на підтвердження чого прокурором надано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі №910/7250/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019, справу №910/7250/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В; відмовлено у задоволенні клопотання заступника прокурора міста Києва про поновлення провадження у справі №910/7250/18, оскільки станом на 26.09.2019 повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній.

02.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» зазначає, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №910/7250/18, відпали.

03.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду від заступника прокурора міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому заступник прокурора міста Києва зазначає, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №910/7250/18, відпали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №910/7250/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2019.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №910/7250/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7250/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; призначено справу до розгляду на 09.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 зупинено провадження у справі №910/7250/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

30.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокуратури міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/7250/18, яке мотивоване тим, що справу №912/2385/18 було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020 та прийнято рішення, на підтвердження чого надано постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі №910/7250/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7250/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І., поновлено апеляційне провадження у справі №910/7250/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2020.

06.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем у відпустці, судове засідання 06.10.2020 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 08.10.2020 призначено розгляд апеляційної скарги на 02.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, судове засідання 02.11.2020 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги на 02.12.2020.

Після передачі справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 справу №910/7250/18 передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18, справу №910/7250/18 призначено до розгляду на 25.05.2021, запропоновано учасникам справи надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення із урахуванням мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №910/7250/18.

У судове засідання, призначене на 25.05.2021, з`явилися представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи, які надали свої пояснення по суті спору.

Заслухавши пояснення представників учасників справи по суті спору, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі оголошено перерву до 15.06.2021.

14.06.2021 від ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про забезпечення онлайн-трансляції судового засідання у зв`язку із великим суспільним резонансом даної справи.

14.06.2021 від ОСОБА_2 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про допуск вільного слухача на судове засідання та про проведення фото- та відеозйомки.

14.06.2021 від редактора економічного відділу Еспресо ТБ ОСОБА_3 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення фото та відеозйомки, у якому ОСОБА_3 просить дозволити знімальній групі телеканалу Еспресо ТБ у складі ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_4 перебувати у залі судового засідання та здійснювати фото, відео- та аудіозапис під час розгляду справи №910/7250/18.

15.06.2021 від журналіста видання Dozorro.org ОСОБА_6 електронною поштою до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про здійснення фотозйомки, відео- та аудіозапису під час розгляду справи №910/7250/18.

У судовому засіданні 15.06.2021 суд, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення онлайн-трансляції судового засідання, повідомив учасників справи про те, що відповідно до частини 6 статті 8 Господарського процесуального кодексу України трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Водночас, згідно рекомендаційного листа Державної судової адміністрації України від 14.03.2016 №15-1924/16 «Про можливість он-лайн трансляції судових засідань по справах, які мають значний суспільний інтерес» здійснювати он-лайн трансляцію судового засідання можливо за умови дотримання таких правил: не пізніше, ніж за три робочі дні до проведення судового засідання направити на електронну пошту ДП «Інформаційні судові системи» офіційного листа суду з заявкою на підключення відео трансляції судового засідання; після отримання листа суду спеціалісти ДП «Інформаційні судові системи» здійснюють заходи щодо тестування он-лайн трансляції та створення відповідного банера на веб-сторінці суду веб-порталу «Судова влада України».

Оскільки клопотання ОСОБА_1 про забезпечення онлайн-трансляції судового засідання надійшло до суду 14.06.2021, тобто напередодні судового засідання, призначеного у даній справі, у суду відсутня технічна можливість організувати здійснення онлайн-трансляції судового засідання.

Водночас, суд, задовольнивши клопотання ОСОБА_2 про допуск вільного слухача на судове засідання та про проведення фото- та відео- зйомки, клопотання редактора економічного відділу Еспресо ТБ ОСОБА_3 про проведення знімальною групою телеканалу Еспресо ТБ фото-, відео- та аудіозапису під час розгляду справи №910/7250/18, а також журналіста видання Dozorro.org ОСОБА_6 про здійснення фотозйомки, відео- та аудіозапису під час розгляду справи №910/7250/18, надала дозвіл вільним слухачам та представникам засобів масової інформації, які з`явились у судове засідання, за наявності такої технічної можливості, здійснити відповідну трансляцію самостійно.

За результатами проведеного у справі 15.06.2021 судового засідання та заслуховування додаткових пояснень учасників справи суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 15.06.2021 з`явилися представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи у судовому засіданні 15.06.2021 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні 15.06.2021 підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради від 12.07.2007 №1102/1763 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарник» для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу на просп. Червонозоряному, 113, у Голосіївському районі м. Києва та вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Господарник», за умови виконання пункту 6 рішення, земельні ділянки загальною площею 19,32 га на просп. Червонозоряному, 113, у Голосіївському районі м. Києва.

06.03.2008 між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі - орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605 (далі, Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 12.07.2007 №1102/1763, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі, об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - просп. Червонозоряний, 113, у Голосіївському районі м. Києва;

- розмір - 191187 кв.м.;

- цільове призначення - для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002.

Положеннями пункту 3.1. Договору встановлено, що останній укладено на 15 років.

Пунктом 8.4. Договору серед обов`язків орендаря визначено, що останній зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

За змістом пункту 11.4. Договору він може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця у разі, зокрема, порушення строків завершення забудови, встановлений пунктом 8.4. Договору.

Згідно з пунктом 11.5. Договору останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. цього договору.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (пункт 11.8. Договору).

Відповідно до пункту 12.2. Договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

07.05.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №18-0659-01, в якому зафіксовано, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002) не огороджена, на земельній ділянці ростуть зелені насадження та знаходяться болота, будівельні роботи не проводились, будівлі та споруди на ділянці відсутні. До вказаного акту долучено план-схему земельної ділянки.

Згідно з інформацією, наданою Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва листом від 04.05.2018 вих. №073-4007, Департамент не реєстрував та не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на проспекті Лобановського, 113, у Голосіївському районі міста Києва.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями прокурора про наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» користування для забудови земельною ділянкою та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у зв`язку з порушенням останнім своїх зобов`язань зі здійснення забудови у строки, встановлені Договором.

Так, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до приписів пункту 8.4. Договору, враховуючи дату реєстрації договору Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» повинно було завершити забудову земельної ділянки у строк до 14.03.2011, однак відповідачем не лише не завершено забудову земельної ділянки, а будівельні роботи відповідачем навіть не розпочато. Про відсутність проведення будівельних робіт та самих будівель і споруд на спірній земельній ділянці свідчить також акт обстеження земельної ділянки від 07.05.2018 № 18-0659-01.

Із урахуванням викладеного, посилаючись на умови спірного договору, приписи статті 651 Цивільного кодексу України, статей 25, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», статті 416 Цивільного кодексу України, статті 102-1 Земельного кодексу України прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом у даній справі, вказуючи на наявність правових підстав для розірвання відповідного договору оренди, визнання припиненим права користування та повернення земельної ділянки орендарю.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор у відповідності до статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтовував тим, що Київською міською радою, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста, тривалий час не вживалося відповідних заходів, у тому числі шляхом подачі позову про розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, враховуючи висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 24.03.2021 у даній справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України у відповідній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Договір оренди від 06.03.2008 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.03.2008, про що зроблено запис за №79-6-00605 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Таким чином, внаслідок укладення Договору оренди земельної ділянки від 06.03.2008 та проведення відповідних реєстраційних дій, позивач отримав право користування земельною ділянкою площею 191187 кв.м. на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва на умовах, визначених Договором, а також набув відповідних обов`язків щодо зазначеної земельної ділянки.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами пункту 8.4. Договору, погодженого сторонами, серед обов`язків орендаря визначено, що останній зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Враховуючи, що Договір оренди від 06.03.2008 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.03.2008, про що зроблено запис за №79-6-00605 у книзі записів державної реєстрації договорів, відповідна забудова мала бути здійснена до 14.03.2011.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №904/299/16, від 22.01.2019 у справі №927/877/17, від 24.04.2018 у справі №909/248/17.

Статтею 1 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

До компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій (статті 13 Закону України «Про основи містобудування»).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Із наведених норм законодавства вбачається, що Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва.

Крім того, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

У той же час, як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 07.05.2018 №18-0659-01, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), та не спростовано відповідачем, спірна земельна ділянка, яка розташована у Голосіївському районі міста Києва, не огороджена, на ній ростуть зелені насадження та знаходяться болота, будівництво не розпочато, що не сприяє як розвитку інфраструктури міста Києва, так і створенню належного середовища для громади, яка проживає поблизу такої території.

Таким чином, як вірно наголосив суд першої інстанції, з метою реалізації покладених на Київську міську раду обов`язків зі створення благоустрою у місті Києві, зокрема, щодо забезпечення належного середовища для проживання громади міста Києва, сторонами і було передбачено у пункті 8.4. Договору обов`язок відповідача здійснити забудову земельної ділянки протягом 3 років з дня реєстрації договору оренди, а також визначено наслідки невиконання орендарем такого свого обов`язку - право розірвати договір (пункти 11.4., 11.5. Договору).

При цьому, укладаючи даний Договір, Київська міська рада правомірно очікувала, що до 14.03.2011 на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва буде облаштована рекреаційна зона в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу, що сприятиме розвитку інфраструктури міста Києва.

У даному контексті колегією суддів також взято до уваги, що у листі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №100-10352 від 27.06.2018, який наявний у матеріалах справи, остання повідомляє про неналежне утримання території Совських ставків ТОВ «Господарник» та систематичним прибиранням вказаної території комунальними службами Голосіївського району міста Києва.

Отже, невиконання відповідачем умов Договору оренди землі, що призвело до нездійснення забудови, здійснює перешкоди територіальній громаді міста в особі Київської міської ради у можливості доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах земельною ділянкою, що їй належить.

Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що в оскаржуваному рішенні судом не було вказано, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв`язку з незабудовою земельної ділянки, враховуючи, що поняття шкоди в даному контексті охоплює не лише грошовий вираз завданої шкоди, а й випадки, коли потерпіла сторона не може використати результати договору, що і відбулося в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, нездійснення забудови земельної ділянки у встановлений договором строк у даному випадку розцінюється як істотне порушення умов Договору оренди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі стверджує, що приступив до виконання робіт на спірній земельній ділянці та зазначає, про відсутність порушень умов Договору, з огляду на наступне.

22.05.2005 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, як організатором конкурсу, та товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник», як інвестором, укладено інвестиційний договір №049-13/і/16 про будівництво торговельно-розважального комплексу по Червонозоряному проспекту, 113 (територія Совських ставків).

Відповідач зазначає, що Договір оренди земельної ділянки є похідним від вказаного інвестиційного договору, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №57/279, оскільки він спрямований на виконання основного зобов`язання, тобто здійснення інвестування у відповідні об`єкти інвестування, які будуть розташовані на спірній земельній ділянці.

Відповідно до підпункту 4.1.10. пункту 4 інвестиційного договору інвестор зобов`язується завершити будівництво у строки, передбачені проектно-кошторисною документацією.

Додатковою угодою №2 від 19.03.2017 до інвестиційного договору №049-13/і/16 визначено, що відповідач повинен розпочати будівництво об`єкту інвестування не пізніше 01.08.2018.

Із урахуванням викладених обставин відповідач стверджує, що сторонами інвестиційного договору врегульовано питання початку будівництва на спірній земельній ділянці, а тому доводи прокурора із посиланням на Договір оренди земельної ділянки, який є частиною виконання інвестиційного проекту і жодним чином не регулює питання здійснення забудови, є безпідставними.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, відхиляє вказані твердження відповідача, враховуючи наступне.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд наголошує, що преюдиційні обставини є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Водночас, преюдиційні обставини необхідно відрізняти від оцінки судом певних обставин. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто, помилковим є надання преюдиційного значення оціночним судженням, що зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення обставин, що встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 у справі №57/279, на яке посилається відповідач, встановлено наступне: «На підставі вищевикладеного та з метою оформлення права користування земельною ділянкою під об`єктом інвестиційного будівництва ТОВ «Господарник» звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки загальною прощею 19,32 га по Червонозоряному проспекту, 113 (територія Совських ставків).».

Наведений абзац рішення Господарського суду міста Києва у справі №57/279 є оціночним висновком суду та не є у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановленням факту того, що договір оренди земельної ділянки є похідним від інвестиційного договору, відтак, суд при вирішенні даного спору самостійно має досліджувати вказану обставину.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, предметом спору у даній справі є правовідносини за Договором оренди земельної ділянки, а не за вказаним інвестиційним договором.

Слід зазначити, що відносини, пов`язані з орендою землі, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також умовами договору оренди землі, у свою чергу, основним законом, яким регулюються правовідносини, пов`язані із укладенням інвестиційного договору, є Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Інвестиційним договором №049-13/і/16 від 22.05.2005 не врегульовані земельні правовідносини між сторонами, будь-яких зобов`язань щодо оформлення, використання земельної ділянки умови договору не містять.

Спірний договір оренди земельної ділянки також не містить жодних посилань на інвестиційний договір №049-13/і/16 від 22.05.2005.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що Договір оренди не є похідним від інвестиційного договору, а відповідні договори є самостійними правочинами, з різним суб`єктним складом, різними правами та обов`язками і врегульовані різними нормами законодавства.

Внесення змін щодо строків забудови в інвестиційний договір №049-13/і/16 від 22.05.2005 жодним чином не впливає на обов`язок відповідача щодо забудови земельної ділянки у строк, встановлений умовами Договору оренди земельної ділянки.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази та судом не встановлено обставин звернення відповідача до позивача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови цієї земельної ділянки.

Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконання/невиконання відповідачем умов інвестиційного договору №049-13/і/16 від 22.05.2005 не свідчить про належне виконання умов Договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено перелік документів, після отримання яких замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності, видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

На підтвердження доводів про те, що відповідач приступив до виконання робіт, останнім надано наступні докази:

- договір №2404-08 від 24.04.2008 на виконання комплексу робіт на об`єкті будівництва за адресою: просп. Червонозоряний, 113 в м. Києві, а саме: будівництво тимчасової огорожі, проектування тимчасової огорожі;

- договір №12-07/1 від 17.01.2007 на виконання предпроектних пропозицій та містобудівного обґрунтування щодо можливого розміщення торговельно-розважального комплексу за адресою: просп. Червонозоряний, 113, (територія Совських ставків);

- лист Головного управління земельних ресурсів від 11.12.2008 №03-480/49695, в якому останній не заперечує проти надання ТОВ «Господарник» у встановленому порядку дозволу на виконання відповідних проектно-вишукувальних робіт в межах, визначених договором оренди земельної ділянки, за умови внесення змін до цільового призначення земельної ділянки в частині будівництва готельно-офісного комплексу, згідно з чинним земельним законодавством;

- лист Головного управління економіки та інвестицій від 16.12.2008 № 049-09/9881, в якому останній не заперечує проти надання ТОВ «Господарник» дозволу на виконання відповідних проектно-вишукувальних робіт;

- архітектурно-планувальне завдання №09-0083, затверджене 12.03.2009;

- завдання на розроблення містобудівного обґрунтування «Облаштування готельно-рекреаційної зони з будівництвом розважально-торговельного та готельно-офісного комплексу на просп. Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі міста Києва»;

- лист комунальної організації «Інститут генерального плану м. Києва» від 13.07.2015, в якому повідомлено про висновки щодо врахування в матеріалах проекту Генерального плану м. Києва облаштування рекреаційної зони зі зміною функціонального призначення з території громадської забудови на територію перспективної житлово-громадської забудови.

- договір №ПС2016/06-ДПТ від 24.06.2016 на розробку Проекту детального плану території, укладений між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, ТОВ «ГЕОС ДЕВЕЛОПМЕТН», як інвестором, та ТОВ «Проектні системи ЛТД», як виконавцем;

- договір підряду на виконання проектних робіт №ДП/1212-1 від 12.12.2017;

- повідомлення про початок підготовчих робіт, подане відповідачем у червні 2018 року до центру надання адміністративних послуг.

Із урахуванням наведених доказів відповідач стверджує, що впродовж більше ніж десяти років останнім здійснювались необхідні заходи для початку будівництва згідно Договору, а тому відсутня його вина у нездійсненні забудови, оскільки це було обумовлено тривалістю отримання необхідних дозволів.

Проте, дослідивши вказані докази та інші матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що останні не підтверджують відсутність вини відповідача у нездійсненні забудови та неможливість виконати умови пункту 8.4. Договору оренди в частині своєчасного завершення забудови.

Так, відповідач був обізнаний з умовами пункту 8.4. Договору оренди в частині існування у нього обов`язку закінчити будівництво об`єкту не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації Договору, і відповідні наслідки незакінчення такого будівництва у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору.

Також суд враховує, що спірна земельна ділянка була надана відповідачу з конкретно визначеною метою - для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу.

Суд зазначає, що будь-якої проектної документації на будівництво облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу, затвердженої у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять, у тому числі, суду не надано і дозволу на виконання будівельних робіт, який згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є основним документом, після отримання якого замовник має право виконувати будівельні роботи.

Термін дії архітектурно-планувального завдання №09-0083 на проектування будівництва облаштування рекреаційний зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного та готельно-офісного комплексу за адресою просп. Червонозоряний, 113, виданого 12.03.2009 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який наданий до матеріалів справи відповідачем, становив 2 (два) роки з моменту видачі. Відомостей про перереєстрацію архітектурно-планувального завдання суду надано не було.

Посилання відповідача на Договір підряду на виконання проектних робіт №ДП/1212-1 від 12.12.2017 є безпідставними, оскільки предметом вказаного договору є зобов`язання по виконанню комплексу робіт із створення проектної документації, зокрема проектна документація по об`єкту «Будівництво групи житлових та громадських будинків і споруд з облаштуванням рекреаційної зони навколо Совських ставків за адресою проспект Лобановського, 113 у Голосіївському районі міста Києва», у той час, як відповідно умов спірного договору відповідач зобов`язаний був здійснити облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу. Матеріали справи не містять доказів зміни цільового призначення спірної земельної ділянки на проспекті Червонозоряному, 113 (Лобановського) у Голосіївському районі міста Києва.

При цьому, зі змісту листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.06.2018 вих. №055-8041 вбачається, що згідно з електронною базою документообігу Департаменту містобудування та архітектури та за наявним інформаційним забезпеченням, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва розважально-торговельного комплексу по просп. Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі міста Києва не надавались та проектна документація на облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу за вказаною адресою на розгляд архітектурно-містобудівної ради до Департаменту не надавалась та не погоджувалась.

Крім того, як уже наголошувалось вище, з акту обстеження земельної ділянки №18-0659-01 від 07.05.2018 вбачається, що на спірній земельній ділянці (кадастровий номер - 8000000000:79:108:0002) будівельні роботи не проводились, а будівлі та споруди на ділянці відсутні.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не тільки не було дотримано встановленого пунктом 8.4. Договору строку забудови земельної ділянки, а і взагалі не було розроблено та затверджено проектної документації відповідно до вихідних даних, не розпочато проведення будівельних робіт.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем не було вжито всіх необхідних та передбачених законодавством і Договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки.

За змістом пунктів 11.4., 11.5., 12.2. Договору останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору, зокрема, визначених пунктом 8.4. Договору, та обов`язків, передбачених законодавством України.

Отже, порушення орендарем умов Договору в частині здійснення забудови у визначений цим договором строк, яке, як встановлено вище, є істотним порушенням умов Договору, є підставою для розірвання договору та втрати відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.

При цьому, як вірно наголосив місцевий господарський суд, викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17 та від 21.03.2018 у справі №910/5963/17 позиція із приводу правомірності розірвання договору з підстав нездійснення орендарем забудови земельної ділянки в позасудовому порядку (шляхом прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення) не позбавляє такий орган та прокурора в даному випадку права на звернення з відповідними вимогами до суду, а навпаки - підтверджує обґрунтованість таких вимог.

Посилання скаржника на те, що у справі №910/7250/18 не встановлено факт нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки судом до уваги не приймаються, оскільки підставою поданого позову є нездійснення відповідачем забудови у встановлений Договором строк, а не нецільове використання відповідачем спірної земельної, що, виходячи зі змісту норм чинного земельного законодавства, є різними поняттями.

Доводи скаржника стосовно того, що у Земельному кодексі України та у Законі України «Про оренду землі» відсутні норми, які передбачають розірвання договору оренди або припинення прав на земельну ділянку з підстав відсутності забудови земельної ділянки протягом 3-х років, а термін 3 роки в тексті самого Договору оренди використаний безпідставно, оскільки цей термін застосований, виходячи з норми статті 416 Цивільного кодексу України стосовно суперфіцію, а не договору оренди, судом відхиляються, оскільки сторони, керуючись свободою договору та власним волевиявленням погодили дану умову в Договорі оренди, а відтак остання, враховуючи норми зобов`язального права, є обов`язковою для виконання сторонами.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоцільності посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на норми статті 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України стосовно автоматичного припинення права оренди відповідача в силу закону у зв`язку з незабудовою, оскільки суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України і Закону України «Про оренду землі». Судом при цьому враховано правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі №923/474/17.

Водночас, попри вищевстановлену судом апеляційної інстанції неможливість застосування до спірних правовідносин норм статей 416 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України, це не спростовує правильних висновків суду першої інстанції щодо порушення відповідачем умов пункту 8.4. Договору щодо здійснення забудови, які є підставою для його розірвання.

Із урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована на проспекті Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва, площею 191187 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за №79-6-00605.

Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку та визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на користування для забудови спірною земельною ділянкою, то зі змісту позовної заяви вбачається, що вказані вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Крім того, частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що після припинення Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував її в оренду.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки (пункту 11.8. Договору).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідно, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Київській міській раді та визнання відсутнім у відповідача права користування для забудови спірною земельною ділянкою також є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки є правовими наслідками задоволення вимоги про розірвання спірного договору.

При цьому, заперечення скаржника із приводу того, що вимога про визнання припиненим права ТОВ «Господарник» користування для забудови спірною земельною ділянкою є встановленням юридичного факту, а тому не підлягає вирішенню в господарському судочинстві, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2, частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2- 5 статті 13 цього Кодексу.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі, Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, якщо одна сторона договору вважає цей договір припиненим, а отже і припиненими зобов`язання за даним договором, проте, друга сторона договору не погоджується з припиненням такого договору та зобов`язань за ним, і, на думку першої сторони, таке невизнання порушує її права або охоронювані законом інтереси, то перша сторона договору може звернутися з позовом про визнання такого права припиненим.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач заперечує проти розірвання договору та не визнає припиненим право користування для забудови спірною земельною ділянкою, а отже між сторони в цій частині існує спір, вимога про визнання припиненим права Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» користування для забудови земельною ділянкою є належним способом захисту. Задоволення позову в цій частині на переконання колегії суддів є ефективним способом захисту порушеного права позивача та спрямоване на усунення невизначеності сторін у спірних орендних правовідносинах.

Отже, прокурором та позивачем доведена обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Водночас, стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі на відсутність підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Київської міської ради, колегія суддів наголошує, що право прокурора на цей позов було оцінено та встановлено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 24.03.2021 в даній справі, а тому не потребує повторної переоцінки.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності та доводів апеляційної скарги відповідача із цього приводу суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 02.07.2018 відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності у справі №910/7250/18, яка обґрунтована тим, що Договір оренди зареєстровано 14.03.2008, строк забудови, встановлений пунктом 8.4. Договору, закінчився 14.03.2011, а тому 15.03.2011 є першим календарним днем трирічного строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про розірвання спірного договору, отже, 15.03.2014 є останнім днем трирічного строку позовної давності.

Згідно статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На переконання колегії суддів невиконання відповідачем своїх зобов`язань згідно з пунктом 8.4. Договору та нездійснення забудови спірної земельної ділянки є триваючим правопорушенням.

При цьому, у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв`язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов`язується початок перебігу строку позовної давності, таким чином предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений в часі.

Судом встановлено, що протягом трьох останніх років має місце невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а відтак, має місце і порушення прав громади міста Києва в особі Київської міської ради, у зв`язку з чим строк позовної давності у даній справі не є порушеним, а доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності незастосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності такими, що не враховують специфіку спірних правовідносин, що склалися між сторонами в даній справі. Висновки, наведені у постановах Верховного Суду, на які послався відповідач у апеляційній скарзі (в контексті строку позовної давності), на думку суду апеляційної інстанції, не є релевантними для даної справи.

Отже, оскільки судом встановлено факт наявності триваючого порушення відповідачем істотної умови Договору, визначеної у пункті 8.4., та факт погодження сторонами спірного договору наслідків відповідного порушення (пункти 11.4., 11.5., 12.2.), суд вважає позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/7250/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7250/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко